Деформувальний остеоартроз - це незапальне захворювання суглобів, в основі якого лежить первинна дегенерація і деструкція суглобового хряща з наступною проліферацією кісткової тканини. Проліферація кісткової тканини, утворюючи чисельні остеофіти, змінює конфігурацію суглобових поверхонь, що приводить до деформації суглобів. Мілкі фрагменти хряща проникають в синовіальну оболонку і в порожнину суглобу, викликають синовііт.

 Дегенерація суглобового хряща розвивається при зменшенні його основної речовини глікозаміногліканів. Як наслідок зменшується живлення хряща із синовіальної рідини з поступовим його руйнуванням. Причини остеартрозу: пошкодження суглобового хряща, при травмах, надлишковій вазі, плоскостопості; ендокринні, імунологічні, генетичні порушення. Частіше уражуються колінні, кульшові, між фалангові суглоби.

Ознаки деформувального остеартрозу. Біль, яка виникає після навантаження. З часом біль турбує і в стані спокою (синовіт). Поступово суглоб деформується, локомоторна функція його зменшується. Розрізняють три стадії де формувального артрозу. В першій стадії настає незначне обмеження рухів тільки в одному напрямку. На рентгенівському знімку буде незначне звуження суглобової щілини і початкові остеофіти. В другій стадії спостерігається невелика деформація суглобу з незначними обмеженнями рухів у всіх напрямках. На рентгенівському знімку - звуження суглобової щілини в два рази, субхондральний склероз, виражені остеофіти. В третій стадії різке обмеження рухів, значна деформація суглобу, атрофія м’язів. На рентгенівському знімку відсутність суглобової щілини, сплющення епіфізів, утворення суглобових мишей, остеосклероз. Лікування деформувальний остеоартрозу повинно бути комплексне, систематичне, тривале з врахуванням стадії, етіології, локалізації вогнища, з врахуванням супутніх захворювань. Терапія остеартрозу спрямована на: 1) усунення зовнішніх причин хвороби – зменшення ваги тіла, ортопедична корекція порушеної статики; 2) стимуляцію обмінних процесів в суглобах – вживання біогенних стимуляторів, стероїдів, міорелаксантів; 3) відновлення функції ураженого суглоба – використання базової фізіотерапії. Під впливом всіх фізичних факторів відбувається більш високий рівень регуляції нервової та гормональної системи, стимулюються обмінні процеси. Разом з тим кожний фізичний фактор має свою специфічну дію. Найбільше виражена протизапальна дія при ультрафіолетовому опроміненні, іонофорезі гідрокортизону, УВЧ-терапії. Для знеболення використовують амліпульс – терапію, ударно-хвильову терапію. Для покращення мікро циркуляції застосовують індуктотермію, дециметрові хвилі, лазер, магнітотерапія, озокерит, радонові та сульфідні ванни.

Лікування ударно-хвильовою терапією. Ударні хвилі мають низьку частоту коливання - 12- 21 Гц і відносяться до інфразвуку. Принцип дії цих хвиль полягає в різниці опору акустичним хвилям м’яких тканин і кісток, хрящів, і ділянкам з відкладеною сіллю. Опір кісток і хрящів вищий, чим м’яких тканин. Хвилі легко проходять крізь м’які тканини без затримки а на межі з твердими тканинами відбувається лікувальний вплив. Він полягає в тому, що подрібнюються відкладення солі, руйнуються фіброзні відкладення, стимулюється утворення колагену, утворюються нові мікросудини, покращується місцевий кровообіг. В результаті лікування швидко зменшуються болі та скутість в суглобі покращується рухова функція, збільшується стійкість до навантажень. На курс лікування потрібно 7-9 процедур. Процедури проводять один раз в п’ять днів. Тривалість процедури 10 -15 хвилин. Після терапії ударно-хвильовою терапією наступає стійкий позитивний ефект. Протипоказання до ударно-хвильової терапії: кардіостимулятор, злоякісні утворення, вагітність. Не рекомендується ударні хвилі під час лікування кортикостероїдами.