Дискінезії травного тракту – функціональні захворювання, які супроводжуються порушенням тонусу і перистальтики органів травлення, що мають гладенькі м’язи (стравохід, шлунок, жовчні шляхи, кишківник).

Порушення рухової функції шлунку і кишок може бути у вигляді послаблення її (гіпотонія, атонія) або посилення її (гастроспазм, пілороспазм). Зниження тонусу шлунку і кишок часто зумовлене зниженням загального тонусу організму в осіб, які мають слабкий фізичний розвиток. Посилення рухової функції шлунку і кишківника спостерігається при органічних і функціональних захворюваннях органів черевної порожнини.

Класифікація і симптоми.

Недостатність кардіального сфінктера. Характерна відрижка після їди, нахилах тулубу і в лежачому стані.

Дискінезія стравоходу спастична. Супроводжується дисфагією, болями за грудиною при ковтанні.

Гостра атонія шлунку. Скарги хворого на відчуття переповнення під ложечкою, блювоту та ікання.

Хронічна гіпотонія шлунку і гастроптоз. Скарги на відчуття важкості, розпирання після їди, які зменшуються в лежачому положенні, болі в животі під час бігу і стрибків.

Дискінезія жовчних шляхів. Супроводжується болями в правому підребер’ї, які можуть віддавати в праву лопатку, плече, присутні вегетативні реакції.

Дискінезія кишківника. Розрізняють тотальну дискінезію кишківника, дискінезію 12- палої кишки, дискінезію товстої кишки. При тотальній дискінезії спостерігаються болі під ложечкою, відчуття переповнення, нудота, блювота. Дискінезія товстої кишки проявляється проносами або закрепами.

Діагностика. Для встановлення діагнозу ретельно вивчають анамнез, скарги хворого. Обстежується щитоподібна залоза. Проводять аналіз шлункового соку, гастрофіброскопію, колоноскопію, рентгенологічне дослідження, аналіз калу і крові. УЗД внутрішніх органів.

Фізіотерапевтичне лікування. Завдання фізіотерапії при атонії шлунку і кишківника: нормалізувати функціональний стан нервової системи, підвищити загальний тонус організму, а також тонус черевної стінки, шлунку і кишківника, стимулювати їхню перистальтику. Для цього використовують: УФО загальне по основній схемі, ультразвук, ударно-хвильову терапію на передню стінку живота, електростимуляцію м’язів живота, ампліпульстерапію ділянки живота і кишківника, електрофорез магнію, йоду,  лікувальну гімнастику.

Завдання фізіотерапії при підвищеній руховій функції: нормалізувати роботу вегетативної нервової системи, зменшити збудливість м’язів шлунку і воротаря, зняти спазм і знеболити. Для цього застосовують:  новокаїн – або папаверин - електрофорез на передню черевну стінку, електрофорез брому на шию. 

Запор. Розрізняють атонічний і спастичний запор. Атонічний запор зумовлений зменшенням збудливості ауербахівського сплетіння, спастичний – гіпертонусом блукаючого нерву. Завдання фізіотерапії при атонічному закрепі: підвищити тонус і перистальтику кишківника. Використовують: платифілін -, дібазол - електрофорез по Вермелю. Новокаїн – кальцій - електрофорез на ділянку живота. Діодинамотерапія черевного сплетіння. Ударно-хвильова,  терапія по ходу товстого кишківника і на сегментарні зони.